Збірник наукових праць "Економіка сьогодення: питання та перспективи"

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Економіка сьогодення: питання та перспективи

Наукове видання   |  Збірник наукових праць  

За редакцією д-ра екон. наук, професора, академіка АЕН України І. Г. Брітченко

Корисні лінки

РОЛЬ ПІДПРИЄМСТВ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ УКРАЇНИ У ФОРМУВАННІ СИРОВИННОЇ БЕЗПЕКИ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРОДОВОЛЬЧОГО РИНКУ

УДК 338.439.5 (477)

Д. е. н. Березін О. В.

ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі»

РОЛЬ ПІДПРИЄМСТВ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ УКРАЇНИ У ФОРМУВАННІ СИРОВИННОЇ БЕЗПЕКИ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРОДОВОЛЬЧОГО РИНКУ

Розглянуто стан та перспективи розвитку підприємств споживчої кооперації Ук­раї­ни як важливого джерела забезпечення національного продовольчого ринку власними товарними ресурсами. Обґрунтовано роль підприємств у формуванні сировинної без­пе­ки національного продовольчого ринку.

Ключові слова: продовольча безпека; продовольчий ринок; сільськогосподарське вироб­ництво; сировинна безпека; споживча кооперація.

Рассматриваются состояние и перспективы развития предприятий потребительской кооперации Украины как важного источника обеспечения национального продо­воль­с­т­в­енного рынка собственными товарными ресурсами. Обоснована роль пред­прия­тий в формировании сырьевой безопасности национального продовольственного рынка.

Ключевые слова: продовольственная безопасность; потребительская кооперация; продо­воль­ственный рынок; сельскохозяйственное производство; сырьевая безопасность.

The paper dwells upon the condition and the prospects of the development of consumer cooperative enterprises in Ukraine as an important source for national foods market supply with food commodities. The role of the enterprise in the formation of raw stock security of national foods market is substantiated.

Keywords: food security; food commodities market; agricultural production; raw stock security; consumer cooperative enterprise.

Насичення внутрішнього ринку України продукцією сільськогоспо­дар­ського виробництва, підвищення рівня забезпечення продуктами харчування, зміцнення продовольчої безпеки країни залежать від ефективності діяльності усіх ланок інфраструктури національного агропродовольчого ринку, де ваго­ме місце належить системі споживчої кооперації України, її заго­тівельно-пере­робному комплексу.

Процеси розвитку ринку споживчої кооперації як вагомої складової національного продовольчого ринку мають широке відображення у наукових розвідках вчених-економістів, а саме – С. С. Бакай, Б. П. Дмитрук, В. І. Гу­бенко, О. В. Крисальний, П. М. Макаренко та інші. Водночас, динамічність процесів формування національного продовольчого ринку потребує подаль­ших досліджень можливостей системи споживчої кооперації України у забез­пе­чен­ні його сировинної безпеки.

Мета статті. Потребують дослідження та наукового обґрунтування перс­пективи розвитку заготівельно-переробної діяльності системи споживчої ко­опе­рації України у контексті забезпечення сировинної безпеки національного продовольчого ринку.

Нині спостерігається тенденція спаду продуктивності аграрного сектора та пов’язаних з ним галузей, у першу чергу, підприємств харчової переробної промисловості.

Значно зменшився рівень утилізації відходів сільськогосподарського ви­роб­ництва, якість багатьох сільськогосподарських продуктів не відповідає навіть чин­ним національним стандартам. Відбувається подальше старіння потуж­нос­тей як у сфері аграрного виробництва, так і в переробних галузях. Рівень реконструкції та модернізації зазначених підприємств незначний, що гальмує процеси розвитку національного продовольчого ринку України.

Зауважимо, що господарська діяльність споживчої кооперації базується на власних товарних ресурсах, залучених у обіг переважно через систему за­го­тівель та переробки аграрної продукції, що визначає заготівельно-пере­роб­ний комплекс Укоопспілки як рівноправну структурну ланку економічного механізму становлення та розвитку агропродовольчого ринку України.

Заготівельно-виробничі підприємства споживчої кооперації України вис­­ту­пають посередниками на продовольчому ринку, сполучною ланкою між виробниками і споживачами сільськогосподарської продукції. Їхня діяльність сприяє вирішенню загальнонаціональних господарських та соціально-еконо­мічних проблем, передусім у сільській місцевості, а саме: мобілізує роз­по­ро­шені ресурси дрібних товаровиробників сільськогосподарської продукції; задо­вольняє потреби членів споживчих товариств і спілок у збуті виробленої ними продукції; забезпечує власні переробні підприємства сільськогоспо­дар­ською сировиною; є джерелом власних товарних ресурсів національного про­довольчого ринку [1].

Кооперативний сектор базується на системі різних кооперативів, однак його ядром є чотири типи кооперації: сільськогосподарська, споживча, кре­дитна та соціально-культурного обслуговування. Саме ці типи визначають масштаби і функції кооперативного сектора.

У процесі розвитку національної економіки слід очікувати, що коопе­ра­тиви будуть об’єднуватися, інтегруватися залежно від характеру і видів взаємо­зв’язків. Характер кооперативних взаємозв’язків може бути горизонтальним і вертикальним. В Україні існують реальні можливості для горизонтальної інтеграції споживчої та сільськогосподарської кооперації, а також створення спільних об’єктів різного господарського спрямування.

На основі вертикальної кооперації можливе об’єднання сільськогоспо­дар­­ських, споживчих, кредитних, зберігаючих, переробних кооперативів з ме­тою створення господарських систем із завершеним технологічним циклом, наприклад, виробничо-збутових, агропромислово-торговельних, постачаль­ниць­ко-збутових кооперативних об’єднань.

Ефективний розвиток кооперативного сектора економіки неможливий без активної державної підтримки і правового захисту кооперації. Основними напрямами державної політики щодо стратегічного розвитку кооперативного сектора слід визнати: створення умов для розвитку всіх типів кооперації; активізація діяльності кооперативів, посилення ролі кооперативного сектора у реалізації соціальної політики та економічному зростанні; державна під­трим­ка і правовий захист кооперації; сприяння реформуванню коопе­ра­тив­них організацій [2].

Для посилення ролі кооперативного сектора варто розвивати коопе­ра­тиви у межах соціально-економічних, національних і регіональних програм, щільно поєднувати завдання кооперації з проблемами суспільства, мати ак­тивну державну підтримку кооперації.

Державна підтримка і правовий захист кооперації мають включати: пра­вове забезпечення розвитку кооперативного сектора; диференціацію по­дат­ків, оптимізацію ціноутворення; сприяння соціальному обслуговуванню чле­нів кооперативів; забезпечення правового захисту майна кооперативів; не­втру­чання у господарську і соціальну діяльність.

Об’єднання різних типів кооперативів, формування кооперативного сек­то­ра економіки, активна державна підтримка дозволять ефективно коорди­нувати розвиток різних типів кооперативів; зберегти базові кооперативні принципи і впроваджувати інші принципи, що є специфічними для націо­нальної економіки; забезпечувати державний захист і підтримку кооперації; посилювати взаємодію кооперативів у створенні інфраструктури націо­наль­ного продовольчого ринку; підвищувати ефективність функціонування коопе­­ра­тивів; посилювати конкурентні переваги кооперації; захищати інтереси коо­пе­рації, посилювати соціальний захист кооператорів; розширювати міжнародне кооперативне співробітництво.

Розвиток техніко-технологічної бази заготівель має бути спрямований на розширення мережі об’єктів, що здійснюють заготівельну діяльність: від­нов­лення роботи коопзаготпромів, розвиток пересувної та сезонної заготівельної мережі, приймально-заготівельних пунктів у віддалених населених пунктах; розширення географії заготівель сільськогосподарської продукції та опти­мі­за­ція розміщення приймально-заготівельних пунктів; організація заготівель сільськогосподарської продукції через роздрібну торговельну мережу тощо. Для збільшення обсягів сировинних ресурсів заготівельні підприємства мо­жуть організовувати їх виробництво на орендованих чи власних земельних ділянках та сприяти інтеграції заготівельно-переробних підприємств із сільсь­ко­господарськими товаровиробниками, створенню кооперативних під­приємств із замкненим технологічним циклом «виробництво сільськогосподарської про­дукції – заготівлі – переробка – реалізація».

Нині Україна опинилася у значній залежності від імпорту багатьох видів си­ровини сільськогосподарського походження та готових продуктів хар­чу­ван­ня.

Співвідношення між обсягами експорту та внутрішнього споживання, що склалося у сфері національного агропродовольчого ринку, завдає значних збитків економіці України. Варто наголосити, що рівень життя і добробуту населення України, авторитет України у світі має визначатися масштабами та ефективністю використання власної сировинної бази для забезпечення на­ціонального продовольчого ринку товарними ресурсами [3].

Споживча кооперація спроможна брати участь у функціонуванні аг­рар­них бірж, гуртово-продовольчих ринків, аукціонів сільськогос­по­дар­ської про­дукції.

Стратегічними напрямами розвитку кооперативної промисловості мають стати нарощування обсягів виробництва конкурентоспроможної продукції; активізація збутової діяльності; оптимізація мережі переробних підприємств.

Розвитку заготівельно-переробної діяльності сприяє наявність роз­ви­не­ної техніко-технологічної бази заготівель та зберігання сільсько­гос­по­дар­ської продукції, що дозволяє здійснювати тривале зберігання та первинну пере­робку продукції для забезпечення потреб ринку у міжсезонний період, ефек­тивно використовувати земельно-майнові комплекси.

Стратегічні напрями розвитку заготівельної діяльності: розширення об­сягів заготівель сільськогосподарської продукції та вторинної сировини; розвиток техніко-технологічної бази заготівель; диверсифікація функцій заго­тівельних підприємств; максимальне освоєння ресурсів сільсько­гос­по­дар­ської продукції у фермерських господарствах та господарствах населення; стимулювання здавачів продукції шляхом надання транспортних послуг, складських приміщень, сховищ, холодильників для тимчасового та тривалого зберігання продукції, механізмів для сортування та пакування, забезпечення мінеральними добривами, насіннєвим матеріалом тощо; розвиток закупівель м’яса та худоби у живій вазі, відновлення роботи худобозабійних пунктів; розширення заготівель молока та молокопродуктів на підставі угод з мо­ло­ко­пе­реробними підприємствами, створення молокопунктів; забезпечення заго­тівель вторинної, лікарсько-технічної сировини, дикорослих, плодів та ягід.

Розвиток заготівельно-переробного комплексу має значні потенційні мож­ливості та конкурентні переваги. Перспективи його розвитку пов’язані насамперед з орієнтацією на приватний сектор у сільському господарстві, господарства населення.

Зауважимо, що для господарств населення не постала проблема пошуку початкового капіталу, на них меншою мірою вплинув диспаритет цін, вони практично уникнули податкового тиску, не брали участі в утриманні вироб­ни­чої інфраструктури. Важливо наголосити, що для господарств населення ефективність виробництва не має такого значення, як для крупних товаро­ви­роб­ників, головна їхня мета полягає у самозабезпеченні продуктами хар­чу­ван­ня власників господарств і членів їхніх родин. Стабільність і певне збіль­шення обсягів виробництва у секторі господарств населення зумовлені спа­дом сільськогосподарського виробництва у суспільному секторі, що змусило меш­­канців сільських поселень зосередитися на праці у своїх господарствах. Слід врахувати і ту обставину, що значно зросла площа сільсько­госпо­дар­ських угідь, які використовуються господарствами населення завдяки рефор­му­ванню земельних відносин.

Сподіваємось, у найближчій перспективі роль господарств населення не послабиться, оскільки фермерство в Україні через чимало як об’єктивних, так і суб’єктивних причин поки що не набуло широкомасштабного розвитку. Тому в умовах спаду виробництва у секторі крупних і середніх підприємств, господарства населення об’єктивно стають помітними виробниками сільсько­господарської продукції.

Слід погодитись і з думкою тих дослідників та практиків, які вважають, що прикметною особливістю розвитку господарств населення є те, що обсяги виробництва тут збільшуються без залучення будь-яких інвестицій, кре­дит­них ресурсів і підтримки з боку держави. Заготівельно-переробний комплекс сис­теми споживчої кооперації України має використати можливості залучення ре­­сурсів господарств населення у обіг і сприяти денатуралізації доходів на­селення сільської місцевості.

Виходячи з викладеного, концепція розбудови та подальшого ефектив­но­го функціонування національного продовольчого ринку України має вра­хо­ву­вати такі основні положення:

а) беручи до уваги визначальну роль та значення аграрно-сировинного комплексу, у тому числі і заготівельно-переробного комплексу системи споживчої кооперації України в економічному потенціалі держави, потребує посилення уваги з боку уряду опрацювання низки заходів щодо створення умов стійкого розвитку та забезпечення ефективності аграрного сектора, сприяння будівництву нових та реконструкції діючих підприємств заготі­вель­но-переробного комплексу споживчої кооперації, харчової переробної промисловості, закладів ресторанного господарства, їх технічного переосна­щен­ня на підставі інноваційних ресурсозберігаючих технологій;

б) опрацювати цільову програму відтворення та використання аграрно-сировинної бази України на період до 2020 р., забезпечити джерела її фінансування;

в) передбачити механізм участі держави на правах співвласника най­більш крупних та значущих для національної економіки підприємств хар­чової переробної галузі;

г) забезпечити оптимізацію законодавства, що сприятиме формуванню ефективного механізму державного регулювання розвитку національного агро­­сировинного комплексу та гарантуватиме сировинну безпеку націо­наль­ного продовольчого ринку;

ґ) доцільно (за прикладом Російської Федерації) створити при Прези­ден­тові України постійно діючу Раду з питань стратегічних економічних про­б­лем розвитку агропромислового виробництва України і покласти на неї функ­ції аналізу і моніторингу економічного розвитку суб’єктів у сфері сільсько­гос­по­дарського виробництва, національного агропродовольчого ринку, а також фун­кції постійного пошуку досконалих шляхів та методів управління цими сферами економіки як на макроекономічному, так і на регіональному рівнях; доцільним є включення до складу такої Ради представників виробничої сфери агропродовольчого комплексу, Укоопспілки, провідних науковців.

Висновки та перспективи подальших досліджень. У викладеному зроблена спроба обґрунтувати форми участі системи споживчої кооперації України, а саме – її заготівельно-переробного комплексу – у розвитку національного продовольчого ринку, забезпечення його сировинної безпеки шляхом залучення до господарської діяльності дрібних товаровиробників у сільських поселеннях. Перспективи подальших наукових пошуків мають спиратися на нагромаджений у системі Укоопспілки практичний досвід з організації та розвитку кооперативного підприємництва.

Бібліографічні посилання:

  1. Березін О. В. Інноваційні аспекти соціально-економічної результа­тив­ності функціонування ринку продовольства / О. В. Березін, Л. М. Березіна // Економічні інновації. – О. : Інститут проблем ринку та економіко-еко­ло­гіч­них досліджень НАН України, 2009. – Вип. 35. – С. 102–111.
  2. Березін О. В. Забезпечення конкурентних переваг підприємств спожив­чої кооперації України / О. В. Березін // Організаційно-економічні трансфор­ма­ції в аграрному виробництві: збірник матеріалів Дванадцятих річних збо­рів Все­україн­ського конгресу вчених економістів-аграрників (25–26 лютого 2010 ро­ку, м. Київ). – К. : ННЦ «Інститут аграрної економіки», 2010. – С. 536–540.
  3. Березін О. В. Взаємозв’язок соціально-економічної та продовольчої без­­­пеки у формуванні відносин підприємств АПК / О. В. Березін, Л. М. Бе­ре­зі­на // Економіка АПК. – 2011. – № 7. – С. 104–109.