Збірник наукових праць "Економіка сьогодення: питання та перспективи"

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Економіка сьогодення: питання та перспективи

Наукове видання   |  Збірник наукових праць  

За редакцією д-ра екон. наук, професора, академіка АЕН України І. Г. Брітченко

Корисні лінки

ІНТЕГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ ПІДПРИЄМСТВ АПК:ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ

УДК 338.43:631

К. е. н. Березіна Л. М.

Полтавська державна аграрна академія

ІНТЕГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ ПІДПРИЄМСТВ АПК:ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ

 

Розглядаються теоретичні й практичні аспекти інтеграційних процесів підприємств агропромислового комплексу. Зазначається, що прискорення науково-технічного прогресу вносить зміни у традиційні функції підприємств сільського господарства, розвиваються їх зв’язки з підприємствами похідних від нього галузей, які зайняті доведенням продукції до споживача.

Ключові слова: агропромисловий комплекс; інтеграція; інтенсифікація виробництва; сільськогосподарське виробництво; синергічний ефект.

Рассматриваются теоретические и практические аспекты интеграционных про­цес­сов предприятий агропромышленного комплекса. Отмечается, что ускорение науч­но-технического прогресса вносит изменения в традиционные функции предприятий сельского хозяйства, развиваются их связи с предприятиями производных от него отраслей, занятых доведением продукции к потребителю.

Ключевые слова: агропромышленный комплекс; интеграция; интенсификация произ­вод­ства; сельскохозяйственное производство; синергетический эффект.

The paper examines theoretical and practical aspects of integration processes for the enter­prises of agro-industrial complex. It is underlined that the acceleration of scientific and technological progress implements changes to the traditional functions of agricultural enterprises; the development of their relations with industrial enterprises from derived branches, engaged in communicating products to the end-consumer, is observed.

Keywords: agro-industrial complex; integration; production intensification; agricultural pro­duc­tion; synergic effect.

 

В умовах конкурентного середовища та розвитку аграрного сектора еко­но­міки України актуальним залишається питання забезпечення ресурсами аграрних підприємств, а інтенсифікація методів ведення господарства по­требує залучення все більшої кількості інвестицій. Одним із напрямів підви­щен­ня рівня сільськогосподарського виробництва є розвиток інтеграційних процесів підприємств АПК. Тому теоретичні й практичні аспекти інтегра­цій­них процесів підприємств агропромислового комплексу перебувають у полі зору вчених-економістів.

Вагомий доробок у розгляд організаційно-економічних аспектів інтегра­цій­­них процесів в АПК внесли С. І. Дем’яненко, Ю. С. Коваленко, П. Т. Саб­лук, М. Й. Хорунжий, В. В. Юрчишин та ін. Однак потребують подальшого опра­цю­вання шляхи удосконалення інтеграційних процесів підприємств АПК в умо­вах конкурентної економіки України.

Мета статті. Враховуючи необхідність такого дослідження, метою стат­ті є аналіз стану й проблем розвитку інтеграційних процесів підприємств агропромислового комплексу та пошук шляхів їх вирішення.

У науковій теорії щодо проблеми економічної інтеграції існують три різ­ні точки зору. Одна з них належить Кейнсу, який ще у 30-х рр. ХХ ст. виступив з ініціативою створення Світового банку, який би, на його думку, фактично диктував економічну політику національним урядам. Протилежна точка зору полягає у забезпеченні повного національного суверенітету окремих держав та фактично заперечення необхідності створення міжнародних інтеграційних угруповань. Прихильників цієї точки зору в сучасному світі найменше. Третя точка зору висловлена Шарлем де Голлем, вона не передбачає суттєвих об­ме­жень суверенітету окремих країн. Водночас, практична площина здійснення інтеграційних часто пов’язана з політичними інтересами і амбіціями.

Агропромислова інтеграція передбачає поєднання галузей сільського гос­­подарства, які займаються виробництвом, переробкою, зберіганням, реалі­за­цією сільськогосподарської продукції, а також допоміжних виробництв, що його обслуговують, з метою забезпечення ефективності аграрного вироб­ниц­т­ва. Необхідність агропромислової інтеграції обумовлена тим, що в АПК України маємо, з одного боку, значну кількість збиткових сільськогосподарських під­приємств, а з іншого, монополізованих переробних підприємств, для ефек­тив­ного функціонування яких бракує сировинної бази. Нестача сировини не дозволяє повністю завантажити виробничі потужності, що спричиняє подо­рож­чання процесу переробки сільськогосподарської продукції, а, відповідно, підвищення цін на неї. Інтеграція підприємств агропромислового комплексу, яка ґрунтується на організаційному, економічному, технологічному поєд­нан­ні процесу виробництва з результатами кінцевої переробки сільсько­госпо­дар­ської сировини, дає можливість ефективно розподіляти ресурси між суб’єктами інтеграції, використовувати нові технології та техніку, акумулювати фінан­сові ресурси, підвищити інвестиційну привабливість сільськогосподарського виробництва.

Всебічна інтернаціоналізація, що нині охопила практично всі країни сві­ту, всі сфери виробництва і обігу, зумовлює виникнення і формування якісно нового явища сучасної цивілізації – глобалізації соціально-економічного роз­вит­ку. Ми розглядаємо глобалізацію економічного розвитку як єдиний про­цес підпорядкування напрямів економічного розвитку окремих країн законо­мір­ностям та напрямам розвитку світового господарства.

Глобалізація характеризується як всеохоплюючий та незворотний про­цес, у якому національні економіки поступово перетворюються на єдиний по­лідержавний економічний механізм. На цьому підґрунті посилюється необ­хідність координації внутрішньої та зовнішньоекономічної політики окремих держав, гармонізації національних кредитно-фінансових, податкових та пра­во­вих інструментів управління економічним розвитком. При цьому вини­кають прямі та зворотні зв’язки національних економік та світового господарства, їх складне переплетіння та взаємозалежність. За таких умов розвиток ок­ремих національних економік зумовлюється рухом світового господарського механізму. Глобалізація економічного розвитку зумовлюється процесами ін­тер­націоналізації. Еволюція інтернаціоналізації пов’язана з міжнародним поділом праці, а зростаюча диференціація різноманітних видів діяльності у міжнародних масштабах посилює необхідність їх інтеграції. Процес інтер­на­ціоналізації нині є помітною ознакою як власне виробництва, так і обміну, розподілу, споживання. Саме широкомасштабне розповсюдження його на еко­номіку у цілому, на усі її сфери зумовлює якісно новий рівень інтер­націоналізації – глобалізацію економічного розвитку.

Варто наголосити, що у результаті еволюції господарської системи ви­роб­ництву все більше притаманний суспільний характер. Масштаби усуспіль­­нення постійно зростають, що змушує і підприємства АПК України при формуванні власної стратегії розвитку враховувати світові досягнення щодо регулювання відтворювальних процесів. Передумови формування інтеграційних інтересів агропромислового комплексу України пов’язані з тим, що його суб’єкти мають значний інтеграційний потенціал, який розглядаємо як основу для роз­витку різних форм міжнародного співробітництва у торгово-економічній, транс­портній, екологічній, науково-технічній та інших сферах. До складових елементів інтеграційного потенціалу підприємств АПК віднесемо багатющий природно-ресурсний потенціал (у першу чергу, родючі ґрунти), потенційно високий рівень розвитку виробництва різноманітних екологічно чистих про­дуктів харчування, значний інтелектуальний потенціал і ринок високо­ква­лі­фі­кованої робочої сили, доволі ємний внутрішній споживчий ринок, що забезпечує попит не лише на продукти харчування. У розвитку інтеграційних процесів України як виключно важливий чинник розглядаємо також море­гос­подарську діяльність, що забезпечує вихід на морські шляхи сполучення та спільне використання країнами транспортних комунікацій, морської інфра­структури тощо.

Водночас, перспективи інтеграції української економіки у світо­госпо­дар­ські глобалізаційні процеси обмежуються переважно через внутрішні макро­­економічні чинники, а саме:

­    значне відставання в обсягах виробництва ВВП у розрахунку на одну особу населення;

­    тривалість процесів приватизації, їх перманентні ускладнення;

­    відсутність належних елементів соціально орієнтованого ринкового гос­подарства;

­    невідповідність механізмів державного регулювання економіки євро­пейським стандартам;

­    залежність від імпорту енергоносіїв;

­    наявність значних обсягів «тіньової економіки»;

­    незавершеність адміністративної реформи;

­    політична нестабільність.

Об’єктивною основою інтеграції підприємств агропромислового комп­лек­су є високий рівень виробничих сил, розвиток суспільного поділу праці, розширення взаємозв’язку сільського господарства з іншими сферами еко­но­міки. Прискорення науково-технічного прогресу вносить зміни у традиційні функ­­ції підприємств сільського господарства. Розвиваються зв’язки під­приємств сільського господарства з підприємствами похідних від нього галузей, які зай­няті доведенням продукції до споживача. У результаті збіль­шується за­ле­ж­ність підприємства кожної ланки у ланцюгу виробництва кін­цевих продуктів.

Організаційною формою інтеграції підприємств агропромислового комп­­лексу виступають агропромислові формування. Внаслідок поєднання сільсь­ко­господарської і промислової складових, виробництво продукції сільського господарства, її транспортування, переробка і реалізація з окремих ланок перетворюється на єдиний виробничий процес, що, з економічної точки зору, характеризується взаємною матеріальною зацікавленістю і відповідальністю всіх учасників агропромислового виробництва за результати діяльності [1].

В умовах інтеграції підприємств сільського господарства і переробної про­мисловості створюється додатково синергічний ефект, що проявляється у підвищенні економічної ефективності інтегрованого виробництва у порів­нян­ні з відокремленим. Джерелами такого ефекту виступають: істотне зни­жен­ня втрат сільськогосподарської продукції; збільшення обсягу вироб­ниц­тва кінцевої продукції; скорочення витрат на транспортування продукції до місць її переробки тощо.

Доцільно звернути увагу на те, що інтегровані підприємства агро­про­мислового комплексу одержують додатковий ефект, що не є складовою си­нер­гічного ефекту, завдяки виробництву і реалізації кінцевої продукції. Це зумовлено тим, що найбільшої віддачі від авансованого капіталу досягають ті підприємства АПК, які функціонують на кінцевій стадії виробничого циклу та пов’язані із здійсненням виробництва і реалізації кінцевої продукції, яка задовольняє потреби споживачів.

Світовий досвід переконує, що там, де переробні підприємства мають стійкий зв’язок з сільськогосподарськими товаровиробниками, збільшується загальна ефективність аграрного виробництва. Це досягається за рахунок зниження затрат на проміжних стадіях технологічного процесу агропро­мис­ло­вого виробництва, а також за рахунок підвищення рівня завантаження потужностей переробних підприємств. Варто наголосити, що для інтегро­ва­них підприємств агропромислового комплексу швидше і ефективніше вирі­шується і таке важливе завдання, як залучення інвестицій [2].

Проте, поряд із позитивними моментами у діяльності підприємств агро­промислового комплексу спостерігаються і певні проблеми: якщо інтегровані підприємства вирішують завдання забезпечення сировиною, то для них ак­туальним стає питання реконструкції та модернізації наявної техніко-техно­ло­гічної бази, що є проблематичним за умов нестачі фінансових ресурсів; на сучасному етапі розвитку аграрної сфери маємо недостатній рівень дер­жав­ної підтримки інтегрованих підприємств через надання дотацій, компенсацій з Державного бюджету, зменшення кількості державних інвестицій, реалізо­ва­них державних інвестиційних програм; проблемою, яка потребує вирі­шен­ня, є також низька інвестиційна привабливість галузей АПК, зумовлена тим, що більшість інвесторів не бажають вкладати кошти у сільськогосподарське виробництво через високий рівень ризику та значний термін окупності вкла­дених коштів; недосконалою є існуюча законодавча база щодо регулювання організаційно-економічних та правових відносин діяльності інтегрованих під­приємств агропромислового комплексу; існують проблеми щодо науко­вого обґрунтування створення і розвитку інтегрованих підприємств в АПК.

Основними напрямами діяльності держави щодо поглиблення інтегра­ційних процесів підприємств агропромислового комплексу можуть бути такі: стимулювання інвестицій в аграрну сферу на довготривалій основі; під­трим­ка розвитку усіх організаційно-правових форм господарювання в АПК; удоско­на­лення податкового законодавства у частині оподаткування прибутку об’єд­нань підприємств; контроль за використанням сільськогосподарських земель, що передбачає контроль якості ґрунту за допомогою агрохімічних лабора­то­рій, особливо у процесі оренди землі (до і після закінчення терміну оренди), запровадження штрафних санкцій з метою відшкодування втрати родючості ґрунту, здійснення іригаційних та інших заходів за рахунок коштів власників землі й державного бюджету; внесення відповідних змін та доповнень до Земельного Кодексу України та законів України, які б стимулювали і ре­гу­лю­ва­ли процеси капіталізації у сільському господарстві; орієнтація при ство­рен­ні інтегрованих підприємств АПК на збереження накопиченого позитивного гос­подарського досвіду [3–4].

З урахуванням цього, для ефективного розвитку інтеграційних процесів мають створюватися правові основи та відповідна інституціональна струк­ту­ра, потрібна координація національних аграрних політик за умови виходу під­приємств АПК на зовнішньоекономічний рівень. Це дасть змогу формувати ефективні економіко-правові механізми, у перспективі перейти до безмит­но­го руху продовольчих товарів, опрацьовувати та реалізувати спільні програми розвитку підприємств національних агропромислових комплексів. Механізми державного регулювання виробництва сільськогосподарської продукції, си­ро­вини та готових до споживання продуктів харчування усіх учасників Спільного аграрного ринку мають бути зорієнтованими на узгодження ці­но­вої, бюджетної, податкової, кредитної політики та системи страхування. Серед низки заходів варто практикувати обмін різноманітною економічною інформацією, нормативними документами щодо функціонування під­приємств усіх галузей і сфер АПК, здійснювати ефективний моніторинг рівня про­позиції та попиту на продукцію агропромислового комплексу.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, з метою по­даль­шого розвитку інтеграційних процесів підприємств агропромислового комплексу доцільно звернути увагу на такі аспекти: формування ефективної системи економічних відносин між учасниками інтеграційних формувань; удосконалення форм інтеграції підприємств агропромислового комплексу, земельних відносин та відносин власності; забезпечення інвестиційної при­ва­бливості й активізація інвестиційної діяльності з метою розвитку сільсько­гос­по­дарського виробництва.

 

Бібліографічні посилання:

  1. Березіна Л. М. Розвиток відносин підприємств АПК у контексті фор­му­вання продовольчого ринку України / Л. М. Березіна // Зб. наук. праць Чер­каського державного технологічного університету. Серія «Економічні нау­ки». – Черкаси : ЧДТУ, 2010. – Вип. 26. – Ч. 1. – Т. 2. – С. 126–130.
  2. Березіна Л. М. Актуальні аспекти формування взаємовідносин під­приємств АПК у контексті функціонування національного агропродо­воль­чо­го ринку України / Л. М. Березіна // Економіка і управління в умовах гло­ба­лі­за­ції : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (1–7 грудня 2010 р.). – Донецьк : ДонНУЕТ, 2010. – С. 32–35.
  3. Березіна Л. М. Організаційно-економічні аспекти формування відно­син підприємств АПК : монографія / Л. М. Березіна. – Полтава : ІнтерГра­фі­ка, 2012. – 280 с.

4. Березіна Л. М. Тенденції та шляхи розвитку відносин підприємств АПК : монографія / Л. М. Березіна. – Полтава : Укрпромторгсервіс, 2012. – 222 с.