Збірник наукових праць "Економіка сьогодення: питання та перспективи"

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Економіка сьогодення: питання та перспективи

Наукове видання   |  Збірник наукових праць  

За редакцією д-ра екон. наук, професора, академіка АЕН України І. Г. Брітченко

Корисні лінки

ХАРАКТЕРИСТИКА ПЕРЕДУМОВ ВИНИКНЕННЯ ПРОБЛЕМНОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ БАНКІВ

К. е. н. Бажанов О. Є.

Харківський національний економічний університет

ХАРАКТЕРИСТИКА ПЕРЕДУМОВ ВИНИКНЕННЯ ПРОБЛЕМНОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ БАНКІВ

 

Розглянуто основні особливості формування проблемної заборгованості банків та подано фактори, що сприяють її виникненню.

Ключові слова: банківське кредитування, кредитний портфель, проблемний кредит, прострочений кредит, списання кредитів.

Рассмотрены основные особенности формирования проблемной задолженности банков и представлены факторы, которые содействуют ее возникновению.

Ключевые слова: банковское кредитование, кредитный портфель, проблемный кредит, просроченный кредит, списание кредитов.

The article is devoted to the principal features of bank troubled loan formation and represents factors, which contribute to its occurrence.

Keywords: bank lending, loan portfolio, troubled loan, delinquent loan, loan write-off.

 

Одним з найсуттєвіших ризиків для банків є кредитний. Він реалізується у вигляді дефолту або відмови позичальника від виконання своїх зобов’язань, що відображається у простроченні погашення суми основного боргу або від­сотків за кредитом, а також неповерненні кредиту. Поява проблемних кредитів як наслідок реалізації кредитного ризику відбувається незалежно від зовнішніх економічних умов. Кризові явища впливають лише на ймовірність появи проб­лемних кредитів та призводять до їх зростання. За умов нестабільної економіки банківські інститути надають все більшого значення управлінню проблемною заборгованістю з метою мінімізації ризиків дефолту.

До даної проблематики у своїх наукових статтях та доповідях звертаються вітчизняні вчені і практики, зокрема, такі як Васюренко О. В, Івасів Б. С., Матвієнко В. П., Мороз А. М., Савлук М. Т., Стойко О. Я. тощо. Проте не­дос­татньо вивченими залишаються питання удосконалення методів управ­ління проблемною заборгованістю для умов України. Немає єдиного погляду авторів і на саме визначення поняття «проблемний кредит». Так, Кльоба В. Л. визначає проблемну заборгованість як таку, за якою банком вбачається не­безпека своєчасного і повного її погашення внаслідок дії різноманітних фак­торів (економічних, юридичних, соціальних тощо) [1]. До категорії проб­лем­них кредитів Кльоба В. Л. відносить:

– усі прострочені кредити, незалежно від категорії ризику;

– усі кредити, за якими обліковуються прострочені, сумнівні, без­на­дійні чи несплачені доходи, незалежно від їх категорії ризику.

У документах Міжнародного валютного фонду зазначається, що проблем­ним кредитом є зобов’язання, повне погашення якого є сумнівним унаслідок не­адек­ватного фінансового стану позичальника чи забезпечення за даним зобов’я­занням, і прострочення сплати основного боргу та/або відсотків за яким пере­вищує 90 днів [2]. На думку Тімоті У. Коха, кредити вважаються проблемними, коли вони не погашаються відповідно до умов первинної угоди або інших прийнятих способів [3]. Ч. Войфел вважає, що це кредит, для погашення якого відповідно до умов договору у позичальника немає фінансових можливостей.

На противагу вищезазначеним визначенням ряд вітчизняних авторів притримуються однієї точки зору щодо даного поняття. На їх думку, проблемний кредит – це кредит, за яким своєчасно не проведені один чи кілька платежів, значно знизилася ринкова вартість забезпечення, виникли обставини, які дають змогу банку мати сумнів щодо повернення кредиту [4].

Кузнєцов С. В. дає наступне визначення проблемного кредиту – це кредит, за яким клієнт-боржник не здатний виконувати свої зобов’язання в повній відповідності з прийнятими договорами та угодами з банком, в силу чого існує потенційна загроза часткової або повної втрати для банку належних йому коштів за кредитними зобов’язаннями боржника [5].

Як видно з наведеного вище переліку різноманітних визначень сутності проблемного кредиту, значною мірою вони відрізняються і тому потребують додаткового узагальнення їх сутності. Підсумовуючи сказане, автор пропонує наступне визначення проблемного кредиту – це кредит, наданий банком позичальнику, стосовно якого, на погляд кредитного органу банку, існує суттєвий ризик невиконання або сумніву стосовно виконання позичальником прийнятого на себе зобов’язання внаслідок дії економічних, юридичних та соціальних факторів, в результаті чого робота з його повернення потребує здійснення комплексу заходів.

Метою статті є обґрунтування теоретичних положень та розробка прак­тичних рекомендацій з виявлення факторів формування проблемної заборго­ваності банків.

Об’єктом дослідження є проблемна заборгованість клієнтів банку. Пред­метом дослідження відповідно до поставленої мети є процес формування проблемної заборгованості банків.

На сучасному етапі, незважаючи на активне використання банками різно­манітних технологій управління проблемними кредитами, відсутній єдиний підхід до визначення передумов виникнення проблемної заборгованості банків – як у теоретичному, так і в методологічному аспектах.

Діяльність банків та всієї банківської системи в цілому показує, що, неза­лежно від типу кредитної політики, якості кредитного портфеля, мето­дик, які застосовуються при оцінці кредитоспроможності позичальника та управління кредитним ризиком, усі банки тією чи іншою мірою стикаються з проблемами неповернення кредитів. Все це, в свою чергу, призводить до виникнення проблемної заборгованості за наданими кредитами або ж пере­творення звичайних кредитів у проблемні.

Наданий позичальнику кредит відразу непроблемний, він таким стає при неправильному контролі. Хоча в більшості випадків проблемні кредити не виникають несподівано. Розрізняють багато сигналів, які свідчать про погір­шення фінансового стану позичальника та виникнення проблем зі своє­часною сплатою або й взагалі несплатою тіла кредиту та відсотків за ним. Сигнали виникнення проблемного кредиту наведені на рис. 1.

Отже, у разі відхилення від терміну повернення, обговореного в кредит­ному договорі, чи запланованого графіка погашення за кредитом, а також у випадку інших негативних змін у стані позичальника пропонується пере­водити кредит у розряд проблемних.

Рис. 1. Ознаки виникнення проблемної заборгованості

 

Банк здійснює контроль за виконанням позичальниками умов кредит­ного договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням та сплатою процентів за ним. При виникненні певних порушень умов кредитного договору з боку позичальника банк має право застосовувати економічні та правові санкції.

Фактори, що призводять до виникнення проблемних кредитів, умовно можна згрупувати наступним чином (рис. 2) [6].

Як видно з рис. 2, фактори, які мають зовнішній характер, пов’язані з мож­ливістю виникнення проблемних кредитів через дії, що не залежать від діяльності персоналу кредитного підрозділу банку. Позичальник може не повер­нути кредит, незважаючи на сумлінне виконання обов’язків співробіт­никами банку. Проте, фактори, які мають внутрішній характер, насамперед пов’язані з помилками персоналу, що допущені під час оформлення кредит­ної документації, при оцінці кредитоспроможності позичальника, з порушен­нями вимог посадових інструкцій, помилками під час процесу кредитування. Крім того, внутрішні фактори, що спричиняють появу проблемних кредитів, залежать від організації кредитної діяльності банку, методів оцінки кредит­ного ризику та відображають його кредитну політику.

Рис. 2. Класифікація факторів виникнення проблемної заборгованості

Таку інформацію отримують з фінансових звітів, контактів з позичаль­ником, внутрішніх та ринкових джерел інформації. Ринкові джерела інфор­мації – найцінніші, оскільки дають змогу передбачити негативний розвиток подій і вжити заходів щодо їх упередження.

Кожен банк має у своєму портфелі проблемні кредити, і тому головне питання полягає у встановленні допустимого для банку рівня цих кредитів щодо загальної вартості виданих позичок. Для іноземних банків прийнят­ними вважаються такі значення показників: питома вага списаних кредитів у загальному обсязі виданих – 0,25–0,75%; питома вага прострочених кре­дитів (понад 90 днів) у загальному обсязі виданих – 0,5–3%. Якщо останній показник сягає рівня 7%, то становище банку оцінюється як кризове. Зде­більшого це зумовлено тим, що кредити було надано слабкорозвинутим країнам або країнам, що розвиваються. Для вітчизняної банківської системи значення аналогічних показників коливаються в широкому діапазоні: від 2% до 50%. Завдання менеджменту полягає в мінімізації збитків за проблемними кредитами за допомогою відповідних методів управління.

Велика кількість проблемних кредитів у кредитному портфелі банку може призвести до його банкрутства. Тому для запобігання цьому процесові банки повинні формувати резерви для відшкодування можливих втрат за кре­дит­ними операціями. Проте такі значні відрахування в резерви спричинюють збільшення витрат банку, що, в свою чергу, може зумовити отримання банком збитків.

Окрім того, оскільки в Україні більш як половина всіх наданих кре­дитів деномінована в іноземній валюті, як позичальники, так і комерційні банки стали надзвичайно вразливими до валютних ризиків. Таке поєднання зростаю­чих ризиків у банківському секторі викликало занепокоєння щодо можливої неплатоспроможності банків, що, в свою чергу, підірвало довіру гро­мад­ськості до банківської системи та спричинило масовий відтік депозитів, що ще більше ускладнило рефінансування зовнішнього короткострокового боргу та різко призупинило кредитну активність банків.

Проблеми з фінансуванням у банківському секторі та непослідовна мо­не­тарна політика призвели до скорочення банківського кредитування. Ук­раїн­­ські банки були не в змозі запозичувати на зовнішніх ринках у попе­редніх обсягах. У той же час зростання негативно класифікованих кредитів та знач­ний відтік депозитів зумовили хронічний дефіцит ліквідності та перехід до консервативніших підходів до банківського кредитування. Тим часом значні валютні інтервенції, які зменшили надходження гривні, та посилення резерв­них вимог ще більше скоротили обсяг коштів, доступних для роздріб­ного кредитування.

Також необхідно відзначити, що стрімке розширення кредитування при­ховувало в собі значні загрози, які за перших же коливань на фінансовому ринку негативно вплинули на діяльність та фінансову стабільність вітчизня­них комерційних банків, а саме:

– значне підвищення рівня кредитного ризику через низку чинників, наприклад, неможливість адекватно оцінити кредитоспроможність позичаль­ників у зв’язку з наявністю прихованих або тіньових доходів тощо;

– кредитування фізичних осіб поступово стало тяжіти до довго­строко­вого характеру. Це пояснюється тим, що джерелом повернення кредиту й відсотків за ним є не прибуток, а заробітна плата, яка для переважної біль­шості населення різко зменшилася стосовно реального зростання цін, а деяка частка клієнтів через безробіття взагалі залишилася неплатоспроможною. У результаті фізичні особи стали неспроможними повернути кредит у вста­новлені договорами строки;

– неспроможність банків гнучко та оперативно реагувати на зміни у зовнішньому середовищі через причини жорсткого планового характеру ро­боти більшості з них, наприклад, доведення до всіх структурних підрозділів завищених показників нарощування активних операцій, що зумовлює зрос­тання ризиків при досягненні запланованих критеріїв;

– коливання курсу іноземних валют стосовно національної валюти з урахуванням факту, що основна частка довгострокових кредитів надається у вільноконвертованій валюті, а доходи фізичних осіб відбуваються у гривнях, це призвело до катастрофічного ризику неповернення кредитів, виданих в іноземній валюті;

– проблеми, пов’язані з некваліфікованими діями управлінського пер­со­налу банків, їх нездатністю до прогнозування діяльності та організації уп­равління за кризових умов.

Висновки. Отже, враховуючи вищезазначене, можна зробити висновки, що проблемними кредитами є кредити, щодо яких у банку є сумнів у повер­ненні позичальником основної суми заборгованості або відсотків. Проблемні кредити тісно пов’язані з кредитним ризиком банку і сприяють підвищенню його рівня.

Про появу проблемної заборгованості свідчить ряд ознак фінансового та нефінансового характеру, при чому їх можна виявити не тільки в процесі кредитного моніторингу, а й на момент укладання кредитної угоди.

Основними причинами виникнення проблемної заборгованості в банках України стали: вплив фінансової кризи, помилки в кредитній політиці самих банків, недисциплінованість позичальників.

Таким чином, наявність проблемних кредитів у портфелі банку вимагає проведення комплексу заходів організаційного та адміністративно-правового характеру щодо повернення кредитних коштів з метою усунення можливих збитків банку.

 

Бібліографічні посилання:

  1. Кльоба В. Л. Напрями удосконалення діяльності ситуаційного центру управління проблемною заборгованістю за кредитними операціями банку / В. Л. Кльоба // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – № 19. – С. 169-176.
  2. Офіційний сайт Міжнародного Валютного Фонду [Електронний ре­сурс]. – Режим доступу : http://www.imf.org.
  3. Тимоти У. Кох. Управление банком : пер. с англ. в 6-ти ч. / Кох Тимоти У. – Уфа : Спектр, 1993. – 152 с.
  4. Бідюк П. І. Моделі оцінки ризиків кредитування фізичних осіб / П. І. Бі­дюк, Є. О. Матрос // Кібернетика та обчислювальна техніка. – 2007. – № 153. – C. 87–95.
  5. Кузнецов С. В. Повышение эффективности работы в банке по урегу­ли­рованию проблемной ссудной задолженности / С. В. Кузнецов // Микро­экономика. – 2008. – № 1. – С. 28–34.
  6. Дзюблюк О. В. Фінансова стійкість банків як основа ефективного фінан­сування кредитної системи [Електронний ресурс] / О. В. Дзюблюк, Р. В. Ми­­хайлюк. – Режим доступу : http://www.library.tane.edu.ua.