Збірник наукових праць "Економіка сьогодення: питання та перспективи"

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Економіка сьогодення: питання та перспективи

Наукове видання   |  Збірник наукових праць  

За редакцією д-ра екон. наук, професора, академіка АЕН України І. Г. Брітченко

Корисні лінки

ВАЛЮТНІ РЕЗЕРВИ: ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Власенко Є. Ю.

Полтавський університет економіки і торгівлі

ВАЛЮТНІ РЕЗЕРВИ: ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Розглянуто структуру золотовалютних резервів як один із основних інструментів валютного регулювання, який має вагомий вплив на валютний курс в Україні. Про­аналізовано кожен зі складників золотовалютних резервів. Визначено джерела утво­рення золотовалютних резервів.

Ключові слова: золотовалютні резерви, вільно конвертована валюта, золотий запас, ре­зервна позиція, спеціальні права запозичення, Національний банк України, Державний валютний фонд України.

Рассмотрена структура золотовалютных резервов как один из основных инстру­ментов валютного регулирования, который имеет весомое влияние на валютный курс в Украине. Проанализирована каждая составная золотовалютных резервов. Определены источники образования золотовалютных резервов.

Ключевые слова: золотовалютные резервы, свободно конвертируемая валюта, золотой запас, резервная позиция, специальные права заимствования, Национальный банк Ук­раины, Государственный валютный фонд Украины.

The articles dwells upon the structure of gold and foreign currency reserves as one of the main instrument of currency regulation that exerts substantial influence on the currency exchange rate in Ukraine. Each constituent of gold and foreign currency reserves is being analysed. The sources of gold and foreign currency reserves formation are determined.

Keywords: gold and foreign currency, freely convertible currency, gold reserve, reserve position, special drawing rights, National Bank of Ukraine, State Currency Fund of Ukraine.

Створення золотовалютних резервів країни – необхідна умова існування і функціонування будь-якої держави, оскільки вони забезпечують виконання ряду найважливіших функцій: зокрема, дають змогу проводити незалежну від зовнішніх чинників грошово-кредитну політику шляхом стабілізації і ре­гу­лювання курсу національної валюти. Правильний вибір структури золото­ва­лютних резервів є важливим завдання для Національного банку України.

Проблемою формування складу золотовалютних резервів займалися: Адамик Б. П., Любунь О. С., Міщенко В. І., Савлук М. І., Пуховкіна М. Ф., Мороз А. М., Гурова В. О.

Метою статті є визначення проблемних аспектів формування оптималь­ної структури золотовалютних резервів.

У чинному законодавстві немає єдиного підходу до визначення системи золотовалютних резервів України, проте шляхом аналізу правової природи цієї категорії до неї можна зарахувати такі фонди:

1) Державний валютний фонд України;

2) Державні запаси дорогоцінних металів монетарної групи та кош­тов­ного каміння;

3) Державний валютний фонд Уряду (кошти валютного фонду Кабінету Міністрів України);

4) Золотовалютні резерви Національного банку України, основою яких є Офіційний валютний резерв даного банку [3, с. 64].

У чинному законодавстві як золотовалютний резерв визначено лише останній фонд коштів. Така невизначеність і розпорошеність правових норм, звичайно, не сприяє правильному їх застосуванню. Проблемою також є не­достатньо детальне регулювання прав та обов’язків посадових осіб щодо управління золотовалютними резервами навіть НБУ, не кажучи про інші фонди коштів [8, с. 81]. Таким чином, доводиться констатувати, що золото­валютні резерви як централізовані державні фінанси на сьогодні не мають системного втілення в законодавстві.

Структура золотовалютних резервів значною мірою залежить від особ­ливостей елементів чинної у даний історичний період світової валютної системи, особливостей міжнародних розрахунків, ролі різних країн у світовій торгівлі та міжнародному поділі праці. За умов функціонування золотого стандарту (Паризька система) основна частка офіційних резервів, створю­ваних центральними банками, припадала саме на золото, котре було не лише засобом міжнародних розрахунків, а й основним активом, що слугував забезпеченням внутрішнього банкнотного обігу в країні. Генуезька валютна систе­ма поклала початок активнішому нагромадженню іноземних валют у струк­ту­рі золотовалютних резервів – головним чином розмінних на золото девізів – долара США, англійського фунта стерлінгів та французького франка. А зі створенням Бреттон-Вудської валютної системи домінуючі по­зиції як у світовій торгівлі, так і в структурі валютних резервів зайняв долар США. Зі зростанням ролі Західної Європи та Японії у світовій торгівлі в офі­ційних валютних резервах їх центральних банків відбулися адекватні зміни, що відображали валютний стандарт Ямайської системи. До золотовалютних резервів нарівні із доларом США були також включені більш стабільні євро­пейські валюти [13, с. 529].

Сьогодні структура резервів центральних банків значною мірою ви­значається оцінкою перспектив економічного розвитку США та Західної Європи, що впливає на частку, відповідно, долара і євро у складі золото­валютних резервів. Золотовалютні резерви в сучасних країнах складаються з чотирьох основних компонентів. Офіційні валютні резерви України також складаються з чотирьох компонентів (рис. 1).

Рис. 1. Склад золотовалютних резервів НБУ

Основу золотовалютних резервів становлять запаси іноземних вільно конвертованих валют. Конвертована валюта – це законодавчо закріплена оборотність національної грошової одиниці, можливість її обмінювати на іноземні валюти для всіх охочих. Такі запаси виступають в формі:

– залишків на кореспондентських і поточних рахунках у закордонних банках;

– короткострокових банківських депозитів;

– ринкових ліквідних фінансових інструментів – казначейських векселів, короткострокових і довгострокових урядових цінних паперів;

– різноманітних боргових документів, які не обертаються на ринку та які є результатом офіційних операцій країни з центральними банками та урядо­вими організаціями інших країн [11, с. 412].

У звіті Національного банку України подана така структура резервів в іноземній валюті (в конвертованих іноземних валютах):

1) цінні папери;

2) валюти та депозити:

– в інших центральних банках, Банку міжнародних розрахунків та МВФ;

– у банках, чий центральний апарат розташований у країні, що надає звіт­ність; у банках, чий центральний апарат розташований поза межами країни, що надає звітність [16].

Нині основними резервними валютами є долар США і євро, що харак­теризує сучасну валютну систему як бівалютну. Фінансова криза показала її недостатню стійкість. Нестабільність долара США в останні роки знижує довіру до нього з боку суб’єктів економічних відносин, що призводить до змен­шення попиту на цю валюту для використання як засобу заощадження і спонукає країни-експортери розробляти заходи захисту від втрат при взаєм­них розрахунках. Проблему зниження довіри до долара США і можливих у зв’язку з цим змін в чинній валютній системі вже досліджувало чимало авторів, причому їх думки розділилися. О. І. Барановський, А. Л. Костін, А. Б. Ко­бяков, О. Н. Кондратьєв, М. Л. Хазін наводять аргументи на користь трансформації валютної системи у полівалютну в результаті зменшення ролі долара США у світовій економіці. Прихильники іншої точки зору, на­прик­лад, А.С. Гальчинський, вважають, що тільки одна з валют повинна вико­нувати роль світових грошей [5, с. 24].

Слід зазначити, що з метою диверсифікації вільно конвертована валюта може зберігатися кількома способами. В Україні це:

1) готівкові кошти на кореспондентських та поточних рахунках у надій­них іноземних банках;

2) вимога НБУ до нерезидентів у вигляді короткострокових депозитів;

3) ринкові ліквідні фінансові інструменти та цінні папери, що були емітовані нерезидентами [9, с. 96].

Наступним складником золотовалютних резервів є золоті запаси. Для Національного банку України золотий запас може бути резервом міжнарод­них платіжних засобів для державних органів, власних компаній, корпорацій та окремих громадян. Національний банк регулює обсяг запасів дорогоцін­ного металу в абсолютному та відносному вимірах, а також визначає джерела формування поповнення та засоби реалізації цих запасів, забезпечення їх дохідності та ліквідності. Визначення необхідних державі пропорцій дорого­цінного металу в золотовалютних резервах перебуває в компетенції керів­ництва Національного банку [2].

Основні особливості золота як резервного активу:

- по-перше, воно гарантує фінансову безпеку держави на випадок таких не­сприятливих умов як криза, знищення валютної системи, війна, теро­ри­стичні акти;

- по-друге, золото – це не боргове зобов’язання, воно не залежить від валютного контролю або замороження активів у якійсь визначеній валюті, тобто не залежить від чинників, які впливають на резерви в іноземній валюті. Золото використовується для врегулювання зобов’язань між урядами, його легко мобілізувати, використовувати як застави;

- по-третє, золото допомагає диверсифікувати офіційні резервні активи. Необхідно відзначити, що формування структури золотовалютних резервів в Україні відбувається під впливом розвитку світової валютної системи. Демонетизація золота та зростання потреб центральних банків в отриманні доходів від управління золотовалютними резервами обумовлюють невисоку середню питому вагу металу в золотовалютних резервах як країн – членів МВФ, так і Національного банку України [12, с. 426–427].

Тоді, як міжнародна валюта дуже залежна від економічно розвинених західних держав, золото ніколи не знецінювалося – отже, є стабільним орієнтиром. Також можна навести як аргумент на користь золота його велику кількість у складі резервів центральних банків. Тому у післявоєнній валютній системі можна виділити наступні три основні функції золота.

1. Збереження вартості або запасу вартості.

2. Золото й зараз використовується як головний резервний актив. При­чому жодна держава не може бути поставлена ні в більш, ні в менш вигідне становище завдяки тому, що:

– кожна країна може купувати у виробників таку кількість дорогоцін­ного металу, яку вона побажає;

– жодна країна не може сама фабрикувати власні золотовалютні резерви. Навіть ті з них, які мають золото в своїх надрах, лише повинні видобувати його, а не накопичувати.

3. Хоча у межах національних господарств золото припинило слугувати засобом обігу й платежу, воно досі є платіжним засобом в офіційних міжна­родних розрахунках [10, с. 87–88].

Ще одним складником золотовалютних резервів є резервна позиція. Ре­зервна позиція у МВФ визначається як різниця між квотою України в МВФ та її внесками у національній валюті. Коли МВФ використовує національну валюту України, її резервна позиція зростає. Через те, що українська гривня обмежено використовується під час міжнародних рахунків, резервна позиція України слабка [7, с. 61].

До золотовалютних резервів також належать спеціальні права запози­чення. Згідно з Законом України «Про Національний банк України» їх ви­значено так: «Спеціальні права запозичення (СПЗ) – міжнародний резервний актив, створений МВФ з метою доповнення чинних міжнародних резервних активів, який є «кошиком» із п’яти валют, склад яких переглядається кожні п’ять років» [1]. Спеціальні права запозичення – це не грошові кошти, а резервний актив та розрахункова одиниця МВФ, яку у разі необхідності можна обміняти на вільноконвертовану валюту. Вартість СПЗ визначається що­денно на основі середньозваженої величини ринкових курсів таких валют – долара США, євро, англійського фунта стерлінгів, японської єни. Спеціальні права запозичення включають у офіційні резерви країн-членів МВФ, що гарантує їм право на отримання частини внесених коштів у разі виникнення фінансових ускладнень, але за умови наявності вільних грошових коштів та згоди фонду [14, с. 548].

Щодо співвідношення вартості національних валют, то СПЗ як між­народна розрахункова валютна одиниця використовується для визначення умовного масштабу порівняння міжнародних вимог і зобов’язань, установ­лення валютного паритету й курсу. Умови для впровадження СПЗ були ство­рені у зв’язку з негативними наслідками застосування нестабільних націо­нальних валют як світових грошей у процесі демонетизації золота (відміни його грошових функцій, юридично оформленої Ямайською валютною угодою 1976 р.) СПЗ як форма світових грошей використовується для безготівкових міжнародних розрахунків шляхом записів на спеціальних рахунках країн у Міжнародному валютному фонді. МВФ надає кожній з більш як 140 країн-членів визначений обсяг СПЗ, пропорційний її відповідній квоті у фонді. Розрахунок цієї квоти заснований на валовому національному продукті. Кожна країна-член МВФ зобов’язана підтверджувати свої СПЗ доходами та можливостями запозичення свого уряду, приймаючи їх в обмін на конвер­товані валюти [15, с. 20–21].

Також в офіційній звітності Національного банку України в розділі «Офіційні резервні активи та інші валютні активи в іноземній валюті» до складу Офіційних валютних резервів, окрім вище перерахованих, також від­носять інші резервні активи, що включають у себе:

– похідні фінансові інструменти;

– позики небанківським установам-нерезидентам;

– інші [16].

Золотовалютні резерви відображаються в балансі Національного банку. Структура валютних резервів визначається та щорічно затверджується рішен­ням Правління Національного банку України. В Україні існує чотири дже­рела, які формують Офіційні валютні резерви:

1) власні кошти;

2) залучені кошти;

3) позичкові кошти згідно з угодами, укладеними Національним банком України і Кабінетом Міністрів України з Міжнародним валютним фондом та іншими міжнародними кредитно-фінансовими організаціями;

4) емісійні кошти у межах загального обсягу емісії, затвердженого Вер­хов­ною Радою України за поданням Національного банку України і Кабінету Міністрів України [11, с. 411].

Обсяг валютних резервів залежить від:

– стану зовнішньої торгівлі;

– урівноваження платіжного балансу;

– режиму валютних обмежень;

– інвестиційного клімату;

– характеру політики інтервенцій;

– режиму валютних курсів [11, с. 413].

Залежно від джерела утворення розрізняють валові та чисті валютні резерви. Валові валютні резерви складаються із власних і залучених коштів. Чисті валютні резерви складаються лише із власних коштів. Структуру власних і залучених коштів наведено на рис. 2.

Рис. 2. Джерела формування Офіційних валютних резервів за рахунок власних і залучених коштів

Розміщення золотовалютних резервів має важливе значення для їх стра­ху­вання від знецінення та для отримання додаткових доходів і збільшення обсягів. Тому золотовалютні резерви звичайно тримають у кількох найсталі­ших валютах, що найширше використовуються як міжнародні платіжні засоби, і періодично конвертують запаси однієї валюти в іншу, якщо очі­кується падіння курсу однієї чи підвищення курсу іншої. Валютні резерви збері­гаються на високодохідних депозитних рахунках у найнадійніших банках-нерезидентах. Певна їх частина також вкладається у високодохідні цінні папери надійних емітентів, зокрема в коротко- та довгострокові зобов’я­­зання урядів США та інших країн. Незначна частина резерву може зберігатися центральними банками в готівковій формі для забезпечення поточних потреб у готівці на внутрішньому ринку [6, с. 308]. Під час роз­міщення валютних резервів Національний банк України, як правило, вико­ристовує такі форми:

– розміщення валютних коштів на депозитах у закордонних банках;

– здійснення валютообмінних (форексних) операцій;

– вкладання вільних валютних коштів у цінні папери [4, с. 187].

Висновки. Таким чином, основними завданнями Національного банку є формування оптимальної структури офіційних золотовалютних резервів. Аналіз сучасної структури резервів України дає змогу зробити висновки, що вони недостатні та недосконалі, а основною проблемою є недостатній рівень їх диверсифікації. Формування належної структури золотовалютних резервів Національного банком дає йому змогу належним чином виконувати власні функції з регулювання валютних відносин передусім у плані підтримання зовнішньої стабільності національних грошей і рівноваги платіжного ба­лансу. Крім того, валютні резерви – це важливий складник емісійного механізму і один із видів забезпечення національних грошей у складі активів Національно банку. А тому оптимальна структура валютних резервів також є одним із факторів гарантії стабільності внутрішнього грошового обігу в країні.

Бібліографічні посилання:

1. України Закон України «Про Національний банк» від 20 травня 1999 року № 679-XIV (зі змінами і доповненнями) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.

2. Постанова Правління НБУ «Про офіційний валютний резерв та валютні операції Національного банку України» вiд 20 травня 1994 № 99 [Елек­т­ронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.

3. Постанова Правління НБУ «Про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України» вiд 27 травня 2008 № 148 [Елект­ронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.

4. Адамик Б. П. Центральний банк і грошово-кредитна політика : під­руч­ник / Б. П. Адамик. – Тернопіль : Карт-бланш, 2007. – 393 с.

5. Вожжов А. Україна в новій архітектурі світової валютної системи / А. Вожжов, О. Білоусов // Вісник НБУ. – 2011. – № 8. – С. 24–29.

6. Гроші та кредит : підручник / [Савлук М. І., Мороз А. М., Пухов­кіна М. Ф. та ін.]. – К. : кнеу, 2001. – 602 с.

7. Гурова В. О. Актуальні проблеми формування необхідного обсягу та стру­ктури золотовалютних резервів в Україні / В. О. Гурова, К. Ю. Сидо­рен­ко // Вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту : наук. журнал. – 2011. – № 1. – С. 57–63.

8. Ковальчук Н. І. Золотовалютні резерви в контексті національної безпеки: проблеми законодавчого регулювання / Н. І. Ковальчук // Наукові записки. – 2008. – Т. 77. – С. 79–82.

9. Лясковець Г. М. Проблема формування оптимальної структури золо­то­валютних резервів України / Г. М. Лясковець, Д. В. Жукова // Вісник До­нецького національного університету. Сер. В: Економіка і право. – 2010. – № 1. – С. 95–98.

10. Михальський В. В. Золото як світова валютна одиниця в епоху гло­ба­лізації / В. В. Михальський // Проблеми гуманітарних наук : зб. наук. праць ДДПУ. – 2010. – № 15/1. – С. 82–91.

11. Романишин В. О.Центральний банк і грошово-кредитна політика : навч. посіб. / В. О. Романишин, Ю. М. Уманців. – К. : Атіка, 2005. – 480 с.

12. Федоткіна О. Ю. Роль золота у формуванні золотовалютних резервів центральних банків / О. Ю. Федоткіна // Одеський державний економічний університет. – 2008. – № 3. – С. 425–429.

13. Центральний банк та грошово-кредитна політика : підручник / [Мороз А. М., Пуховкіна М. Ф., Савлук М. І. та ін.]. – К. : кнеу, 2005. – 556 с.

14. Черемісова Т. А. Система МВФ – Світовий банк: Фінансування у ХХІ ст. / Т. А. Черемісова // Вісник Національного університету «Львів­ська політехніка». – 2011. – № 714. – С. 547–552.

15. Шаповалова С. М. Спеціальні права запозичення як інструмент глобалізації економіки / С. М. Шаповалова, Г. М. Карамишева // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – № 9(111). – С. 17–23.

16. Офіціальний сайт Національного банку України [Електронний ре­сурс]. – Режим доступу : http://www.bank.gov.ua.