Збірник наукових праць "Економіка сьогодення: питання та перспективи"

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Економіка сьогодення: питання та перспективи

Наукове видання   |  Збірник наукових праць  

За редакцією д-ра екон. наук, професора, академіка АЕН України І. Г. Брітченко

Корисні лінки

УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ В АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ РЕГІОНУ

К. е. н. Петіна Л. В.

Херсонський державний аграрний університет

УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ В АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ РЕГІОНУ

Досліджуються чинники впливу на управління інвестиційними процесами в аграр­них підприємствах регіону.

Ключові слова: аграрні підприємства, регіон, інвестиції, управління, стратегія, програма, проект.

Исследуются факторы влияния на управление инвестиционными процессами в аграр­ных предприятиях региона.

Ключевые слова: аграрные предприятия, регион, инвестиции, управление, стратегия, программа, проект.

The factors of influence on the investment processes management in the regional agrarian enterprises are investigated.

Keywords: agrarian enterprises, region, investments, management, strategy, program, project.

 

За сучасних умов ведення сільського господарства неможливе без залу­чення інвестицій та ефективного управління ними. Особливістю інвестування сільського господарства є те, що воно значно відрізняється в межах окремих регіонів України. Дослідження чинників впливу на процес управління інвес­тиціями в сільському господарстві Херсонської області дасть змогу ефектив­ніше використовувати інвестиційний потенціал регіону.

Результати досліджень інвестиційної діяльності підприємств висвітлені в наукових працях Бланка І. А., Баранова О. Г., Гуторова О. І., Маліка М. Й., Нестерчук Ю. А. та багатьох інших учених-економістів. Але, незважаючи на велику кількість наукових праць з цієї тематики, проблема управління інвес­ти­цій­ними процесами в аграрних підприємствах у межах окремих регіонів України вивчена недостатньо.

Метою статті є визначення чинників впливу на ефективність управління інвестиціями в аграрних підприємствах регіону.

Сучасний стан розвитку економіки країни вимагає рішучих дій щодо покращення сільськогосподарського виробництва шляхом активізації процесів кредитного та інвестиційного забезпечення товаровиробників, поліпшення їх техніко-технологічного оснащення та ресурсного забезпечення. Погіршення фінансування сільськогосподарських підприємств та невдале реформування цієї галузі в Україні погіршили стабільність забезпечення продовольчого ринку, зумовили зменшення виробництва тваринницької продукції та зростання цін на всі види продуктів харчування. За цих умов галузь потребує глибоких наукових досліджень та нової державної політики, направленої на створення сприятливих умов для активізації інвестиційної діяльності в сільському господарстві регіонів, збільшення капітальних вкладень в аграрну сферу економіки, що, на цій основі, значно покращить продовольчу безпеку країни.

Рівень активності інвестування сільськогосподарської галузі в регіоні насамперед визначається джерелами та видами інвестицій, структурою та величиною інвестиційних потоків, інвестиційним кліматом, який визначається мірою привабливості та ризиками вкладень і формується під впливом рівня економічного розвитку сільського господарства регіону, його галузевої спеціалізації, конкурентоспроможності та інших чинників.

Інвестиційна діяльність у сільському господарстві визначається сукуп­ністю практичних дій фізичних, юридичних осіб та держави, спрямованих на реалізацію інвестиційних програм з метою отримання максимального при­бутку та соціального ефекту.

Особливості інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств характеризуються інвестуванням соціальної сфери села та інфраструктури; довгим періодом технологічного циклу виробництва; високими ризиками неповернення коштів або ж запланованих прибутків; нестійким фінансовим станом та низькою платоспроможністю; високим рівнем залежності від по­годних та кліматичних особливостей регіону; низьким рівнем впровадження сучасних наукових розробок; низьким рівнем енергоозброєності; високою собівартістю вирощеної продукції; низькою конкурентоспроможністю.

Сутність інвестиційної діяльності аграрних формувань полягає в пошуку джерел інвестування, організації цілеспрямованого руху потоків інвестиційних ресурсів (передусім фінансових) та управлінні ними з метою отримання економічних вигід.

Враховуючи вищезгадані особливості процесу інвестиційної діяльності аграрних формувань, при здійсненні управлінських і регуляційних дій необ­хідно, крім інвестування власних коштів, передбачати залучення коштів з інших джерел, що сприятиме розвитку інвестиційного ринку та одержанню додат­кових прибутків. Такими джерелами інвестиційного забезпечення можуть бути державні, приватні та іноземні інвестиції.

Основним чинником, який обмежує можливість збільшення обсягів інвес­ту­вання аграрними підприємствами власного виробництва, є дефіцит обіго­вих коштів.

Джерелами поповнення власних обігових коштів можуть бути: реін­весту­вання прибутку; скорочення тривалості виробництва тваринницької про­дукції шляхом скорочення часу відгодівлі тварин і птиці; впровадження сучасної техніки і технологій; скорочення терміну зберігання матеріальних ресурсів; зменшення складських запасів готової до реалізації продукції; організація переробки вирощеної продукції безпосередньо в господарстві; скорочення часу перебування оборотних коштів у грошовій формі тощо.

На підвищення ефективності використання активів аграрних формувань можуть впливати як внутрішні, так і зовнішні чинники. До внутрішніх нале­жать технічні, технологічні, соціально-економічні, екологічні, організаційні та фінансові. До зовнішніх – політична і соціально-економічна ситуація в країні або ж у регіоні; стан та напрями аграрної політики; наявність відповідної зако­но­давчої бази; інфляційні процеси; кредитні ставки; податкове наван­таження тощо.

Активізація інвестиційної діяльності може здійснюватися за умов сталого розвитку сільськогосподарського виробництва, освоєння нових технологій, сучасних методів організації й управління інвестиційними ресурсами – як на рівні окремих сільськогосподарських формувань, так і на рівні сільськогоспо­дарської галузі регіону загалом.

Чинники, які суттєво впливають на інтенсивність інвестиційних процесів, у різних регіонах країни можуть бути різними, у зв’язку з чим змінюватимуться і умови та методи управління інвестиційними процесами. В Хер­сонській області до чинників, які істотно впливають на інвестиційні процеси в сіль­ському господарстві (окрім загальних для сільськогосподарської галузі у всіх регіонах країни), слід віднести несприятливі кліматичні умови для вирощу­вання сталих врожаїв сільськогосподарських культур; малопродуктивні пі­щані і солонцюваті землі сільськогосподарського призначення та, водночас, наявність найбільшої серед регіонів України зрошуваної мережі.

Сутність інвестиційної стратегії підприємств трактується багатьма авто­рами по-різному [1; 2] і зводиться до розробки системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності підприємств з метою зайняття ними на ринку конку­рентоспроможної позиції та реалізації завдань перспективного розвитку.

На думку автора, розробка стратегії управління інвестиційною діяль­ністю аграрного підприємства повинна базуватися на:

— визначенні орієнтирів та перспектив довгострокового розвитку інвести­ційної діяльності на підприємстві;

— визначенні цілей і проміжних підцілей у конкурентних напрямах інвес­тиційної діяльності;

— реалізації інвестиційної стратегії задля досягнення поставленої мети;

— коригуванні інвестиційних проектів з урахуванням змін ситуації на інвестиційному ринку.

Стратегічне управління інвестиційними процесами в аграрному під­приємстві залежить від:

— рівня професійної підготовки керівного складу і фахового рівня спеціа­лістів, їх уміння ставити реальні стратегічні цілі і реалізовувати інвестиційні можливості;

— уміння професіонально аналізувати, планувати та реалізовувати інвес­ти­ційні проекти завдяки стратегічному та оперативному управлінню ними;

— можливостей підприємства формувати інвестиційні ресурси, вико­рис­то­вувати всі резерви інвестиційного потенціалу та залучати інвесторів до виконання інвестиційних проектів.

Розробляючи інвестиційну стратегію, важливо оцінити потенційні мож­ли­вості формування власних і залучених інвестиційних ресурсів з ураху­ван­ням перспектив розвитку підприємства. Вона повинна бути узгодженою з за­гальною стратегією розвитку сільгосппідприємства, що дасть змогу реально окреслити стратегічні напрями інвестиційної діяльності та сформулювати заходи з забезпечення реалізації такої стратегії.

Напрями досягнення поставлених стратегічних цілей інвестиційної діяль­ності повинні включати такі важливі етапи: аналіз інвестиційної діяльності та перспективне прогнозування; постановка кінцевої мети; постановка проміж­них цілей і підцілей досягнення кінцевої мети; оцінка результатів досягнення проміжних цілей, підцілей, а також кінцевої мети.

Головною умовою реалізації програми стратегічного розвитку аграрного підприємства є реальне інвестування, яке забезпечує вищий рівень прибутко­вості; сталий грошовий потік; ліквідність вирощеної продукції та сировини.

Основними формами реального інвестування є нове будівництво, рекон­струкція, модернізація, оновлення машинно-тракторного парку, придбання матеріальних оборотних активів, інноваційне інвестування в сучасні техно­логії тощо. Вибір конкретної форми реального інвестування залежить від можливостей підприємства формувати інвестиційні ресурси і тісно пов’яза­ний з політикою управління реальними інвестиціями.

Принципи побудови програми реального інвестування повинні здійсню­ватися на основі врахування диференціації критеріїв відбору інвестиційних проектів, обґрунтування об’єктивних обмежень інвестиційної діяльності, з ура­хуванням взаємозв’язку інвестиційної програми з виробничою та фінансовою.

Формування інвестиційної програми повинне враховувати рівень дохід­ності, ризику і ліквідності при забезпеченні реалізації інвестиційної стратегії підприємства.

Розробка програми реалізації інвестиційних проектів повинна перед­ба­чати збалансованість кінцевої мети з окремими цілями і підцілями. Основ­ними цілями інвестиційних проектів є такі, що забезпечують приріст обсягу виробленої продукції підприємством завдяки впровадженню нових техно­логій, зниженню собівартості та збільшенню прибутковості, вирішенню соціаль­них та екологічних завдань.

Після побудови інвестиційної програми здійснюється управління реалі­за­цією окремих реальних інвестиційних проектів. Їх мета – забезпечити своє­часне повернення вкладених коштів та отримання запланованих прибутків. Для цього здійснюється оперативне планування інвестиційної діяльності аграр­ного підприємства, яке встановлює обсяги, терміни та виконавців окремих програмних завдань на основі розробки календарного плану її реалізації, який повинен включати часову та функціональну диференціацію, розподіл відповідальності за виконання окремих видів робіт та визначити резерви виконання плану в намічені строки.

Часова диференціація передбачає складання річного, квартального та місячного планів робіт з реалізації інвестиційного проекту.

Реалізація інвестиційного проекту повинна передбачати визначення обсягів фінансування з окремих видів робіт за відповідного рівня технологій та технічного оснащення.

Бюджет інвестиційного проекту повинен складатися на основі кален­дарного плану його реалізації, кошторису витрат, структури і схеми фінансу­вання. Він повинен відповідати принципу гнучкості, що у випадку необхід­ності дасть змогу здійснити його коригування.

Досягнення результативності в інвестиційній діяльності базується на техніко-економічних розрахунках, використанні економіко-математичних методів та інформаційних технологій, а також на ефективних управлінських рішеннях.

Організаційне забезпечення передбачає наявність на підприємстві струк­турних підрозділів, які повинні забезпечувати розробку і прийняття рішень щодо управління інвестиційним процесом і нести повну відповідальність за реалізацію прийнятих рішень.

Найефективнішою організаційною структурою управління інвестицій­ною діяльністю підприємства є така, в основі якої перебуває центр відпові­дальності і в складі якої є структурний підрозділ, керівник якого повністю відповідає за ефективне використання інвестиційних ресурсів і отримання запланованого прибутку.

Висновки та перспективи:

1. Рівень інвестування сільського господарства регіону визначається дже­релами і видами інвестицій, структурою та величиною інвестиційних потоків.

2. Основним чинником, який обмежує можливість збільшення обсягів інвестування аграрними підприємствами власного виробництва, є дефіцит обігових коштів. Залучення державних коштів, приватних та закордонних інвесторів є обов’язковою умовою збільшення інвестиційних ресурсів аграр­них підприємств, необхідних для виконання інвестиційних проектів.

3. Головною умовою реалізації програми стратегічного розвитку аграр­ного підприємства є реальне інвестування, яке забезпечує вищий рівень при­бут­ковості; сталий грошовий потік та позитивно впливає на конкуренто­спроможність господарства.

 

Бібліографічні посилання:

1. Пономаренко В. С. Стратегічне управління розвитком підприємства : навч. посіб. / В. С. Пономаренко, О. І. Пушкар, О. М. Тридід. – Х. : Вид-во ЧДЕУ, 2002. – 640 с.

2. Федоренко В. Г. Інвестознавство / В. Г. Федоренко, А. Ф. Гойко. – К. : МАУП, 2000. – 408 с.