Збірник наукових праць "Економіка сьогодення: питання та перспективи"

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Економіка сьогодення: питання та перспективи

Наукове видання   |  Збірник наукових праць  

За редакцією д-ра екон. наук, професора, академіка АЕН України І. Г. Брітченко

Корисні лінки

РОЗРОБКА ТЕОРЕТИЧНИХ ОСНОВ ФОРМУВАННЯМІЖНАРОДНОЇ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

Економіка сьогодення: актуальні питання та перспективи. 2012. №1  Зміст

Омельяненко В. А.

Сумський державний університет

РОЗРОБКА ТЕОРЕТИЧНИХ ОСНОВ ФОРМУВАННЯМІЖНАРОДНОЇ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

Розглянуто основні теоретичні положення формування технологічної по­літики на макрорівні за умов глобалізаційних тенденцій на основі технологічної логістики. Запропоновано основні напрями удосконалення технологічної політики України та проаналізовано її міжнародні рейтинги.

Ключові слова: технологічна політика, трансфер технологій, логістика технологій, інно­вацій, економіка знань

Рассмотрены основные теоретические положения формирования технологи­ческой политики на макроуровне в условиях глобализационных тенденций на основе технологической логистики. Предложены основные направления усовер­шенство­вания технологической политики Украины и проанализированы ее меж­ду­народные рейтинги.

Ключевые слова: технологическая политика, трансфер технологий, логистика технологий, инноваций, экономика знаний

Article dwells upon the main theoretical concepts of technology policies formation on the macro-level in the conditions of globalization tendencies based on technological logistics. The basic directions for the improvement of technology policy in Ukraine are sugessted and its international ratings are analyzed.

Keywords: technology policy, technology transfer, logistics of technology, innovations, economy of knowledge.

Заміна експорту сировини на експорт машин і механізмів – це один із кроків переходу сировинної економіки до високотехнологічної та посилення ролі в глобалізованому світі, де економічна конкуренція все більшою мірою визначається конкуренцією науково-технічного плану, а розробка і впрова­дження технологічних інновацій набуває значення вирішального чинника соціального-економічного розвитку та економічної безпеки. Зниження залежності національної промисловості від імпорту знань, технологій і това­рів, реалізація власної програми інноваційного розвитку дасть нам змогу стати рівноправним учасником глобальних інноваційних процесів. У цьому кон­тексті особливого значення набуває розробка стратегічних засад національної технологічної політики, заснованої на інноваційних підходах.

Проблеми розбудови інноваційної моделі розвитку досліджують такі вчені як Андрощук Г. , Бутнік-Сіверський О., Гальчинський А., Геєць В., Гор­дієнко С., Дем’янен­ко О., Жиляєв І., Згуровський М., Семиноженко В., Ук­раїнець А., Федуло­ва Л., Шишка Р. тощо. Проте, незважаючи на оче­видний прогрес, досягнутий у теоретичних основах дослідження міжнародних аспектів технологій, ця сфера містить ще багато невирішених актуальних проблем.

Метою дослідження є аналіз світового досвіду формування націо­нальної технологічної політики як чинника конкурентної переваги країни.

Технологічну політику можна визначити як комплекс орієнтирів, які спрямовані на створення (creatіon), се­лекцію (selectіon), адаптацію (adaptatіon) і дифузію (dіffusіon) технологій.

Технологічний рівень є визначальним у соціально-економічному роз­витку країн світу. Відповідно М. Портет вводить диференціацію країн залежно від поєднання чотирьох факторів, відповідно до яких дослідник виділяє чотири стадії життєвого циклу країни:

1) стадія факторів виробництва (factor-drіven economy) – країни конку­рують насамперед за рахунок використання конкурентних переваг, пов’яза­них з факторами виробництва, дешевшою робочою силою, наявністю певних видів природних ресурсів;

2) стадія інвестицій (іnvestment-drіven economy) – розвиток країни ба­зується на інвестиційній активності держави й національних фірм, при цьому здатність національних виробників до адаптації та удосконалення закордон­них технологій вирішальна на цій стадії. Зростання інвестицій зумовлює створення нових, передових факторів і розвиток сучасної інфраструктури;

3) стадія нововведень (іnnovatіon-drіven economy) – країна володіє всіма факторами конкурентної переваги в багатьох галузях, що перебувають у постій­ній взаємодії. Сукупність галузей, у яких національні фірми можуть успішно конкурувати, істотно розширюється. Споживчий попит зростає завдяки підвищенню особистих доходів, рівня освіти і внутрішній конкуренції;

4) стадія багатства (prosperіty-drіven economy) – розвиток економіки відбувається за рахунок досягнутого рівня. Країна та компанії починають втрачати перевагу в міжнародній конкуренції, більше уваги надається збереженню наявного стану, аніж посиленню позицій, компанії починають віддавати перевагу консервативній стратегії, а не активному інвестуванню.

З огляду на значення міжнародного фактора постає необхідність форму­вання міжнародної технологічної стратегії держави, яка полягає у розробці та реалізації комплексу стратегічних рішень у національній та міжнародній політиці щодо формування технологічного типу та типу технологічної динаміки національної економіки. Процес розробки та реалізації міжнародної технологічної стратегії має враховувати наступні аспекти:

1) потребу розвитку взаємодії з міжнародними структурами, зокрема у сфері реалізації програм міждержавного та регіонального масштабів з ураху­ван­ням досвіду, міжнародного впливу та рекомендацій UNIDO. Важливе законодавче забезпечення міжнародного науково-технічного співробітництва та вибір його найефективніших форм [6];

2) проблеми інституціонального характеру внутрішнього удосконалення організації та фінансування науково-технологічної сфери України в контексті глобальних тенденцій.

Перехід до нового техно-промислового укладу одночасно є новим соціо-культурним укладом, оскільки «кожна нова технологічна система мо­дифікує не лише бізнес-середовище, а й інституціональний контекст і навіть куль­туру» [4]. Технологія у багатьох випадках виявляється соціальним фено­меном, що набуває власного інституціонального характеру [2].

У контексті розробки базових засад державної технологічної політики Л. Б. Хорошавін [7] відзначає, що основою промислового виробництва продук­ції є логістика, зокрема логістика технологій, що диференціюється на:

1) наявну логістику промислового виробництва продукції;

2) діалектичну логістику розвитку технологій.

Дані логістики обумовлюють дві системи виробництва (рис. 1).

Система логістики технологій

Рис. 1. Система логістики технологій: а) наявна, б) діалектична [7]

Головним змістом наявної логістики виробництва продукції є оптимі­зація всього виробництва, зниження витрат і витрат виробництва – одержан­ня прибутку за рахунок подорожчання продукції («більша кількість, більша ціна»).

Метою діалектичної логістики є розвиток новітніх технологій разом зі збільшенням витрат на випуск продукції нового покоління – одержання при­бутку за рахунок підвищення міри корисності абсолютно будь-якої продукції у споживачів («краще менше, але краще»). В результаті перехід від наявної логістики до діалектичної стає основою модернізації промисловості.

Реалізація структурних зрушень на основі діалектичної логістики забезпечить підвищення наукоємності виробництва та пріоритетність високих технологій (табл. 1), поєднання фактора глобалізації і локалізації виробництва, здійснення гуманізації, екологізації техніки і технологічних систем.

Технологічна еволюція містить «усі риси системи зі зворотним зв’язком, запрограмованої «зсередини», тобто системи, що самооргані­зується, що володіє, крім цього, як певним ресурсом повної зміни самої себе (на зразок біологічного виду, що еволюціонує), так і волею вибору буді­вельного ма­теріалу (оскільки в розпорядженні технології є все, що містить Всесвіт)» [1].

Таблиця 1. Соціально-економічний ефект високих технологій [5, с. 216–217]

Технології

Соціально-економічний ефект технології

Мікроелектроніка підвищення продуктивності праці, підвищення точності техно­логіч­них операцій, звільнення людини від монотонної, рутинної, меха­нічної роботи, оптимізація технологічних процесів
Робототехніка зменшення фізичного навантаження на людину, зменшення чи­сель­ності заводських складальних операцій, створення глобальної віртуаль­ної реальності для створення простору для людської творчості та швидкого оновлення знань
Біотехнології створення продуктивніших видів мікроорганізмів, рослин і тварин, виявлення спадкових хвороб та розробка ефективніших ліків
Генна інженерія поліпшення характеристик живих організмів шляхом пересадки в них чужого генетичного матеріалу
Нанотехнології забезпечення небачених досі можливостей практично у будь-якій сфері людської діяльності з метою багаторазового здешевлення наявних про­дук­тів та створення принципово нових, вирішення екологічних проблем, збільшення медичного потенціалу та вирішення проблеми довголіття життя

З метою оптимізації доцільно навести наступні варіанти поєднання державної (state drіven) та ринкової (market drіven) технологічних політик:

1) принцип порівняльних переваг (comparatіve advantage) – країна не може підтримувати конкурентоздатність одночасно за багатьма напрямками. Щодо технологічної політики, то, на нашу думку, порівняльні переваги слід розглядати у двох розрізах – наявні та перспективні, оскільки постає необ­хідність впровадження такої політики, що дасть змогу через деякий час створити переваги в обраних сферах;

2) згортання депресивних галузей або заміщення їхньої продукції ім­портом, що дає змогу отримати додатковий ресурс для розвитку обраних пер­спективних галузей. Відомі два варіанти промислової політики: заміщення імпорту (іmport substіtutіon) і орієнтація на експорт (export-led). Досвід закор­донних країн, варіанти імпортозаміщення та експортоорієнтації можуть зміню­ватися залежно від стану економіки;

3) вибір стратегічного ринку: внутрішнього або зовнішнього. Ринок не лише стає мотивацією для промислової політики, але й визначає її пріоритети.

Аналогічно з забезпеченням переваг політика щодо галузевих пріори­тетів та ринку має реалізовуватися з точки зору врахування майбутнього стану. Еволюційний розвиток технологій передбачає поступове збільшення їх кількості з незначним підвищенням якості, а за досягнення певного рівня розвитку (точки біфуркації) відбувається різкий, стрибкоподібний перехід у революційний розвиток (різке збільшення якості), що згодом знову перехо­дить в еволюційний розвиток на якісно новому рівні.

Необхідність поєднання державної та ринкової технологічних політик обумовлена тим, що ринок не здатний забезпечити адекватне вкладення ресурсів у науку через так званий «провал ринку». Аргумент, що ринок у принципі не може гарантувати оптимального або соціально прийнятного рівня наукових витрат, за останні 40 років став провідним при обґрунтуванні необхідності державного регулювання сфери НДДКР.

На практиці реалізуються наступні три основні схеми подолання від­значеного недоліку ринкового механізму.

1. Пряма участь держави у виробництві знань шляхом створення держав­них лабораторій, які працюють у соціальних технологічних сферах сти­мулю­вання соціально-економічного інноваційного розвитку.

2. Надання безоплатних субсидій на проведення фундаментальних науко­вих досліджень вченим, які працюють поза державними лабораторіями за умови надання звітності, відкритої публікації результатів.

3. Надання податкових пільг або субсидій приватному бізнесу на НДДКР.

Сьогодні Україна залишається в переліку світових лідерів за окремими напрямами фундаментальної науки (фізика, математика, інформатика, хімія, фізіологія та медицина); володіє передовими прикладними розробками у сферах лазерної, кріогенної, аерокосмічної техніки, телекомунікацій, програмних про­дук­тів; входить до «вісімки» держав з необхідним науково-технічним потенціалом для виробництва авіакосмічної техніки та до «десятки» найбіль­ших суднобудівних країн світу. Даний факт підтверджується відносним лідерством України за рейтингом патентної активності (табл. 2) та рівнем освіти порівняно з соціально-економічними рейтингами. За часів колишнього Радянського Союзу Україна володіла 17 критичними технологіями з 21, що були винайдені та використовувалися в СРСР; щотретє авторське свідоцтво належало українським науковцям [3].

Таблиця 2. Рейтинг патентної активності країн світу за даними ВОІВ

Рейтинг

Країна

Заявки всього

Заявки резидентів

Заявки нерезидентів

1

США

490 226

241 977

248 249

2

Китай

391 177

293 066

98 111

3

Японія

344 598

290 081

54 517

4

Південна Корея

170 101

131 805

38 296

5

Німеччина

59 245

47 047

12 198

6

Росія

42 500

28 722

13 778

7

Канада

35 449

4 550

30 899

8

Індія

34 287

7 262

27 025

9

Австралія

24 887

2 409

22 478

10

Бразилія

22 686

2 705

19 981

22

Україна

5 312

2 556

2 756

Методологія оцінки знань пропонує також Індекс економіки знань (Know­ledge Economy Іndex – KEІ) – комплексний показник для оцінки ефек­тивності використання країною знань із метою її економічного та суспіль­ного розвитку.

Україна зі значенням KEI 5,73 і рангом 56 займає перше місце серед країн групи lower middle income countries. Оновними перевагами країни за­лишається освіта. Проте за 2000–2012 роки Україна втратила 2 позиції (табл. 3), натомість Росія піднялася на 9 сходинок.

Таблиця 3. Динаміка рейтингу України за KEI

KEI

Країна

Рейтинг – 2012

KEI 2012

Рейтинг – 2010

Зміна порівняно з 2000

Росія

55

5.78

64

9

Україна

56

5.73

54

- 2

Висновки. З огляду назначимість технологічної політики та необхід­ність випереджального розвитку Україна має обрати політику розвитку техно­логій знань, що лежать в основі технологічних наук та містять у собі наступні технології: синтезу нових знань; управління знаннями; моделю­вання процесами виробництва знань; інформаційні технології підвищення знань; патентування знань. При цьому необхідно використовувати поло­ження діалектичної логістики розвитку технологій, яка характеризується су­часною конкурентною стратегією виробництва з ресурсозберігаючим алго­рит­мом господарювання.

Бібліографічні посилання:

  1. 1. Лем С. Сумма технологий / С. Лем. – М. : АСТ, 2004.
  2. МитчемКарл. Что такое философия техники? / К. Митчем ; пер. с англ. под ред. В. Г. Горохова. – М. : Аспект Пресс, 1995. – 149 с.
  3. Паладій М. Україна має знайти свою нішу на світовому ринку високих технологій / М. Паладій // Національна безпека і оборона. – 2004. – № 7. – С. 39.
  4. Рейтинг стран мира по количеству патентов [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://gtmarket.ru/ratings/rating-countries-patents/info.
  5. Тельнов А. С. Технологічний розвиток економіки України: сучасне становище та орієнтири на майбутнє / А. С. Тельнов, В. В. Гончарук // Вісник Хмельницького національного університету. – 2009. – № 4, Т. 1. – С. 211–218.
  6. Ходикіна В. В. Вплив науково-технічного фактору на ефективність учас­ті України в процесі інтернаціоналізації світового господарства / В. В. Хо­­дикіна // Економіка промисловості. – 2009. – № 2(20). – С. 94–99.
  7. Хорошавин Л. Б. Диалектическое развитие технологий [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://refractories1.narod.ru/dial.doc.
  8. Knowledge Economy Index (KEI) 2012 Rankings [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://siteresources.worldbank.org/INTUNIKAM/ Resources/2012.pdf
  9. Perez С. (2009). Technological revolutions and techno-economic para­digms. TOC/TUT Working Paper. No. 20.